САМОРЕФЛЕКСІЯ НАУКОВЦЯ: МРІЯ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

thinker statue

САМОРЕФЛЕКСІЯ НАУКОВЦЯ: МРІЯ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

Буття людини тримається на двох китах: почуттях і знаннях. Почуття без знань неефективні; знання без почуттів нелюдяні. Наука і суспільство об’єднані багатьма зв’язками.

Саморефлексії є важливим чинником професійної діяльності науковця, який намагається підвищити ефективність своєї роботи, зміцнити зв’язок ідеального та реального явищ. Також, саморефлексія допомагає відчувати задоволення від своєї роботи. Кожна людина, по-різному проживає своє життя. Не виняток і професійне життя вченого. Хтось воліє йти від складної реальності в світ мрій, і таких прийнято називати непристосованими, нездатними справлятися з щоденними перепонами з якими стикається вчений (звітність, методична робота, організаційна робота тощо). А інші, навпаки, надзвичайно прагматичні, і вважають свою мрію надмірністю, дурістю. Але нещасливі і ті й інші, оскільки правильна порція мрії в повсякденному житті мотивує людину до змін. Саме це можна назвати Саморефлексією.

А зараз, саме той момент, аби запитати себе:

Чи задоволені мої потреби у професійному житті? Що я роблю щоб досягти мрії? Чого мені не вистачає для досягнення мрії? Які кроки я зроблю в цьому році, аби досягти цілі?

Чи є в цьому переліку визнання як науковця, вчене звання, науковий ступінь, участь у наукових проектах Еразмус та Горизонт, високий рівень оплати праці, керівництво аспірантами, участь як члена спецради щодо захисту дисертації, трудовий контракт на твоїх умовах на 5 років…..? Зараз саме той час, аби задуматись про кар’єрне зростання, професійні здобутки не забуваючи про моральні та ментальні фактори вашого життя.

Знайди свою потребу і задовольни її!

Кожен науковий та науково-педагогічний працівник хоче мати світове визнання, повагу серед колег, гарну оплату праці та вдячних учнів. Реалізуючи себе як професійного науковця, кожен вчений намагається робити все одночасно. І це все для досягнення своєї мрії. Наука в наш час стає все більш значущою і істотною складовою частиною тієї реальності, яка нас оточує і в якій нам так чи інакше належить орієнтуватися, жити і діяти. Тому основне завдання вченого – робити дослідження задля суспільства. Але що відбувається в реаліях: Вчений робить дослідження, пише наукові праці, займається публікаційним процесом, робить переклад, здійснює пошук гарного видавництва, порівнює умови публікації, оформлює науковий твір під вимоги, заповнює Cover letter для подання статті, чекає 3-4 місяці, і …. знову все з початку. Тобто намагаючись все робити самостійно, дорогоцінний час витрачається на тони паперової тяганини. Але ж деякі складові публікаційного процесу може виконати професіонал.

Давайте замислимося на хвилину! Скільки часу на це втрачається? Скільки досліджень можна зробити за цей час? Якщо буде все більше і більше досліджень, чи підвищиться їх якість? Чи стануть вони більш корисними для суспільства?

Так багато запитань, і так мало відповідей, які ви готові дати самому собі. Спроби бути більш ефективними для себе, свого університету та суспільства призводять до уповільнення всього процесу, за рахунок виконання різноманітної поза-наукової роботи (мається на увазі дослідницької).

Як бути більш гнучким та втілювати плани з мріями в реальність?

Авторитет, який з давніх-давен супроводжує діяльність і звання вченого, зумовлений, з одного боку, тим, що його діяльність спрямована на пошук істини як одну з найвищих цілей, до яких прагне людина, а з іншого боку. тим, що діяльність науковця невіддільна від залучення до цієї істини інших, особливо молоді.

Сьогодні не лише науковці у власному розумінні цього слова, а й викладачі – принаймні всіх вищих навчальних закладів – повинні безперервно виконувати плани наукової роботи, зокрема, по можливості, писати та захищати дисертації. Вимога підзвітної наукової продуктивності є природною і правомірною по відношенню до дослідників у власному розумінні цього слова – до тих «інженерів від науки», які працюють над безпосередньо покладеними на них конкретними завданнями, вирішення яких є необхідним для даної галузі науки.

Але так чи інакше, для того, щоб розпалити наукову творчість, необхідно, щоб інтерес до цього питання, навіть якщо він дуже особливий, досяг такого критичного рівня, коли людина вже не може ігнорувати це питання, коли це питання і бажання розв’язати її цілком опанує ним. Кожному справжньому вченому притаманне натхненне ставлення до науки. Це можливо тільки тоді, коли наука охопить всю людину, яка нею займається. І в цей момент варто навчитись делегувати як моральні так і професійні обов’язки. Ви можете повністю віддатись науковим дослідженням, але паперову роботу перекласти на професійних людей. Звичайно, ми не закликаємо взагалі забути про організацію вашої роботи, і перекласти всі свої зобов’язання на інших людей. Але коли це можливо зробити без шкоди для себе та оточуючих, чому б не скористатись такою можливістю?

Подумайте скільки тижнів, а можливо і місяців ви «заощадите» при умові, що вашу наукову роботу технічно відредагують, та підберуть журнал за напрямом професіонали, які вже не один рік працюють в сфері видавництва? Або скільки нервів буде збережено, якщо вашу роботу заздалегідь перевірить лінгвіст на якість мови, якою написаний рукопис?

Є таке поняття як операційна ефективність! І ми тільки підвищуємо її коефіцієнт.

Ваш, E-SCIENCE SPACE

Поділитись